Діти ростуть швидко, а щенятка - ще швидше...
Тільки я думала, що наш ритм життя якось налагодився, як все змінилося. Алекс бачить на пів-метра вище, цікавиться тим, чим не варто, все впертіше, кота ганяє завзятіше, на вулиці задні ноги вище голови, увечері спати не вкласти. Гратися, перекидатися, просити смаколики, ганяти-ганяти-ганяти на вулиці за голубами-горобцями- і просто без толку, рити ями, гризти траву, обнюхати цілий світ!
Винесла на смітник перші згризені капці... Насварила за них сина, бо це він Алєкса не допильнував. А наступного дня треба було вже виносити свої босоніжки - це вже я прогавила Алєксову підступну активність [взломанный сайт] .
Ну а Алєкс просто підріс.
Вже місяць, як він з нами, післязавтра йому виповниться 3 місяці. Ми зробили ревакцинацію і ще трошки на карантині, але це вже зовсім інший песик, ніж той, якого ми принесли додому, який боявся ліфта і увесь час просився на руки.
Зараз це вже Алєксове рішення, коли вискочити до мене на ліжко (Дашка!!!! Це все твої шини!!!!)
Алєкс встановлює нам розпорядок дня і переконаний, що "Молодець" - це його друге ім'я .
Ніяких нарікань! Я з кожним днем люблю його все більше, не можу всидіти на роботі, шукаю усілякі проводи, щоб піти туди як найпізніше, а повернутися якнайшвидше. Обожнюю цей запах, ще такий солодко щенячий... На носі у Алєкса з'являються смішні веснянки - готова цілувати їх кожну. Кожна прогулянка разом - це просто чудова розвага. Я готова проміняти будь-яку зустріч і приємність на час, проведений з цим Розбійником.
Я сова, вставати рано для мене велиика незручність. шоста ранку, коли Алєкс потребує вийти, для мене це просто середина ночі (я ще люблю й працювати допізна). Але я теж молодець, теж піддаюсь дресуванню: підготовлені шорти й майка лежать зразу біля ліжка, повідок має своє чітке місце, ключі в кишеню - із заплющеними очима збираюсь вранці, як солдат в армії. Алєкс мені ніби співчуває, або теж буде такий сонько, як я, бо ранковий туалет у нас швидкий, і так само швидко миємо лапи й назад у ліжечко досипати...
Передчуваю, не треба звикати до цього, доброго, бо Алєкс знову підросте, і знову все буде інакше... [взломанный сайт]
Учора Алєкс був... бомбою. Після денної спеки ми з приємністю пішли на довгу вечірню прогулянку. Я дозволила йому бешкетувати доволі! Додому вже несла на руках. Вдома песик біля миски з їжею ожив і, не встигла я зрозуміти, як з'їв.... ну, скажемо так, трошки забагато. А я не помітила (ходила в магазин) і пригостила бідного втомленого любого песика ще чималим шматочком м'яса. Алєкс його теж втоптав. І... перетворився на бомбу. Хвіст стирчав, як запальний шнур. Нехуденькі біглєноги ледве було видно з-під того великого круглого живота. Я злякалася не на жарт. Думала, все те, що він з'їв, не втримається в шлунку до ранку, все слухала, як бідне створіння дихає, і коли летіти на вулицю...
На вулицю пішли о 5.30. Ооооо!!!... Добре...
Повернулись в ліжко, не спиться хлопцеві... Йде до дверей і знову скребе лапкою. Не дуже вірю, але слухаюсь - виходимо знову. І знову.... Три прекрасні купки ми залишили для удобрення трави на узбіччі. Гуляли годину. На їжу сьогодні й не дивимось. Спимо. Животик знову наш, м'якенький, ніжненький, рожевий, в крапочку - чухай, чухай...
На роботі з'ясувалося, що шнур від робочого комп'ютера ледь живий...
СЛАВКО!!!! Це вони з Алєксом вчора разом на моєму компі фільми про піратів дивилися.
Розбійники! Залишу без смаколиків обох!
***
Прибирати можна тільки з Алєксом на швабрі
А тут Алєкс обгавкав Дніпро
Рив ямки
Весь час активне споглядання світу
А тут, ох, нам змонтували шафу - і ... Алєксів стало два. Тримайся хата!
Отредактировано Alex i Aleksandra (18-06-2012 17:16:23)