Спасибі на доброму слові, Вамика  [взломанный сайт]

Це все моя Бабуся. Була надзвичайною! І дитинство своє я таким згадую. Хаті, де я народилась, років зі сто було. Маленька, потріскана, підлога з глиняною долівкою. Прості ліжка, стіл, лавка, скриня, ікони в рушниках - от і весь вистрій. Ніяких, шаф, холодильників, телевізорів. Спитаєте, як це? Сама не знаю. Але жили. Щасливо. Під хатою - призьба, тут було зручно грітись разом з котом на сонечку. Перед хатою - горідчик (такий маленький квітник-сад-город - сюди дітям було заборонено лазити). В горідчику в кутку ріс жасмин - пахнув на всю вулицю. Пізніше під ним я вперше в житті цілувалася 
Кращої хати за цю мою рідну я досі не бачила!

А ще біля хати росла яблуня. Під нею завжди лежала купка глини. Глину брали на свята, розводили з водою і змащували долівку в хаті (щоб рівна і чиста була). Це було й моїм обов'язком. А ще замітати. Перед тим треба було набрати в рот води (воду від криниці носили) і добряче сприскати підлогу, щоб курява не йшла. Хороші дитячі розваги, чи не так? 

Узимку було ще краще. Готувалися до зимових Свят. Між віконницями накладали вати (наче сніг), на ній вмощували іграшки (часто робили самі, досі пам'ятаю свого косоокого сніговичка). Подвійним вікном це закривалось фактично до весни. Часом клеїли ще сніжинки. Долівку чистили вже свіжим снігом. В снігу вибивали і ті кілька малих домотканих килимів, які прикрашали скриню.
Запахи з печі залишались всі в хаті. (Так, у нас була прекрасна піч!). Кутя була на Свята обов'язкова, як Отченаш. Тричі - на Святвечір, Щедрий вечір і Йордана. Бабця терла в макітрі мак,  а я лисичкою крутилась довкола - коли вже можна буде хоч з макогона солодкого лизнути. "Не лижи макогін, - відганяла Бабуся - чоловік буде лисий".  Не відігнала - таки лисий 

Було дванадцять страв, молитва і колядки. Ніхто не був релігійним фанатиком. Дідо підсміювався з Бабці, чого та "кожної неділі біжить у церкву руку попу цілувати". А бабця якось відводила там душу - співала у церковному хорі. Часом брала мене на верх, на хори. Чесно - мені, малій, було нудно. Я не розуміла церковнослов'янської дивного обряду, від нічого робити торочила хустку, крутила з ниток кульки і скидала їх бабцям на голови униз. Господи, прости!

Бабця сердилась, коли приходили колядники, які вміли тільки й видобути з себе "коляд-коляд колядниця добра з маком паляниця". Таким давала справді п'ятака і казала вивчити гарну колядку. Мене вчила довгих, гарних. Скільки ж я мерзла під вікнами у сусідів, доки їх відспіваю! Але отримувала рубля! Випускали мене з хати колядувати тільки, як хлопці вже пройшли, бо першими мають бути вони. Досі пам'ятаю свої білі рукавички, які за вечір ставали важкими, довгими і приємно брязкали. Давали хто 5 копійок, хто 10, ну, сусіди більше Але завжди приносила додому багато наколядованого і дуже собою пишалася. Віддавала все бабці. Котрогось року віддала гроші мамі на сесію (мама вчилась заочно аж у Росії у єдиному тоді фармацевтичному інституті).

Згадую дитинство з приємністю. Дуже бракує часом бабусиного теплого боку, бо з нею я спала аж десь до мого сьомого класу. На добраніч Бабуся читала мені казки, або розповідала історії з Біблії. Якось ледь не вигнала з хати, коли я їй розказала, як нас у школі вчили про Дарвіна   Сказала, що дитина, яка походить від мавпи, не може бути Її онукою

Найприємніший спогад з дитинства - вечір, збираємось спати, моя Бабця у білій простій довгій сорочці перед іконою розплітає і розчісує свою тоненьку довгу сиву косу. І тихо молиться.

Бабці немає вже 13 років. Лишилася її Біблія.

Ми не дотримуємося традицій так, як давніше. Мої діти, на жаль, не хочуть співати колядок. До церкви ходимо вряди-годи.
Та й все змішалось у нашій польсько-українській родині. І Вігілія, і Святвечір.
Але кутя мусить бути. Тричі за Свята. Така, як у дитинстві. Як Отченаш.
Мак тре без макітри мій лисий чоловік

...Цього року Мама передала пшеницю, зав'язану вузликом у простій білій з дрібними квіточками хустці.
Ця хустка так нагадала мені Бабцю (наче з її скрині)!
От їмо кутю вже другий день, і все Її згадую. Вона - моє дитинство, мої цінності і традиції.

Отредактировано Alex i Aleksandra (07-01-2013 23:46:13)

Ферзь, спасибі  [взломанный сайт]
Приємно, що ми подобаємось таким солідним друзям  [взломанный сайт]

Тим часом чоловік конкурує зі мною за Алексову прихильність нечесними методами. Якось залишила хлопців удвох на три години. Повертаюсь, чоловік подає обід, а Алекс ... носом у миски. Дивуюсь. Пес при мені навіть не намагається жебрати про столі. Навіть "зайчика" не використовує для прохань (знає, я непохитна), тільки виключно, як кращу позицію заглянути вище, подивитись, наприклад, у вікно. А тут - така атака на людську їжу. І все коло Влодка крутиться, йому в очі заглядає. А чоловік окуляри на носа і строго так до Алекса: "Слухаю Пана, що Пан хоче?" А сам, бачу, сміхом давиться. Питаю, що ви робили без мене. Відповідь: обід тобі готували - бульйон, осципек - сир смажений, пудинг молочний. Як? - Разом. З'ясовую помалу - Влодек готував, а Алексу давав... каструлі вилизувати. Свята ж, типу. Я в шоці. Це ж сторого-настрого їм заборонено. А Влодек: що ж ти хочеш, всі хлопці роблять заборонені речі, як мама з дому йде. Я і злилась, і сміялась. Але доїла пудинг і лаялася по-справжньому!

Досі пес не знав смаку людської їжі, я не мала мороки. Навіщо псувати таке моє старанне виховання! Тепер тільки я за чашку/миску, Алек боком тулиться, на ноги наступає, в очі заглядає...

Кличу Алекса на прогулянку, а чоловік далі його смачненьким спокушає! Каже: "Нащо тобі та Пані з повідком, давай будемо смачненьке-солоденьке їсти". Ну, блін, мені з такими партнерами!

-Заздрісно йому чи що, в мене такий слухняний бігль є? - Був?  [взломанный сайт]

І такий закономірний результат святкувань - Алекс пропав.

Замість нього мені до повідка наче чортяку різдвяного прив'язали. Не чує, не бачить, не слухає. Як тільки дулі не крутить у відповідь на мої прохання!  [взломанный сайт]

От тобі, татку, вилизування каструльок, от тобі годування смачненьким просто так і надмірно...

Це я тут на форумі писала про виховання бігля любов'ю і терпінням? забираю свої слова назад!

Посаджу поганця на сувору дієту, буде отримувати скупу пайку і тільки за виконання команд. Призабуті диски Фішера будуть гуляти зі мною, а в неділю підемо на хендлінг.

Як не виженуть нас із залу, спробуємо пригадати, як це воно - стояти на одному місці і заробляти на один шматочок смачненького...

Спасибі за всі співчуття. Може нам треба садити на голодний пайок таких "добрих" чоловіків?

Але я мала сьогодні свої п'ять хвилин солодкої помсти!!!

Мій коханий Чоловік ще присадив Алекса на печиво - маленьке, солоденьке таке.
Я такого не їм, а він собі полюбляє читати і гризти.
А тут й Алекс принюхався, завівся, наївся раз (чи не раз) без мене, вподобав не на жарти.
Щось є в тому печиві для Алекса привабливе. Як тільки його винюхає, аж в рот за ним лізе. Чоловікові, звісно 

От сьогодні пили ми чай, погриз Чоловік це печиво, потім вирішив мене обійняти і поцілувати. Алекс, який увесь час з трудом проявляв біля столу витримку, тут вже не витримав - подумав, мабуть, що я у чоловіка з пащі печиво відбираю. І вийшов у нас палкий поцілунок утрьох! 

"Я так і не зрозумів, кого я так цілував," - сказав розгублено наш Щедрий Хазяїн.

А так тобі! Будеш знати, як песика зваблювати забороненим!   

Сьогодні хлопці-посівальники приносять щастя.

Дозвольте Алексу защедрувати!

Сію, вію, посіваю, з Новим роком вас вітаю підвиваю!
На щастя, на здоров'я та на Новий рік,
Щоб уродило краще, ніж торік, -
Жито, пшениця і всяка пашниця,
м'ясо з телиці і всякая птиця
Коноплі під стелю на велику куделю.
Іграшок під стелю і щоб пускали в постелю!

Будьте здорові з Новим роком та з Василем!
Дай, Боже!

(подарунки можна складати у рукавичку, що на задньому плані. Дякую!)

Отредактировано Alex i Aleksandra (13-01-2013 15:50:21)

Не встигли й оглянутися, а пів зими минуло! Кращої пів зими, мабуть.

Калюжі нині, втопитись можна. Передивляємось зимові фотки і згадуємо приємні моменти.

І як не любити таку руду шкодну морду?!

От Алексу і 10 місяців!

Як швидко летить час, аж шкода. "Не шкода, - каже син, - бо літо ближче". Це правда, літа і тепла хочеться дуже. Хоча, як прийде спека, будемо нарікати на пекло і сумувати за прекрасною зимою

Біглятко за останній місяць, кажуть, знайомі, не змінилося. Може й добре. Алекс набрав свій зріст, непогано розійшовся по боках, перестав по-щенячому покручувати задком - дуже гарний стабільний песик стає. Все такі ж розумні очка і невгамовний інтерес вчитися. За місяць, що нас не було на хендлінгу, ми немало навчилися вдома. Тепер наша розважальна програма між вправами на заняттях у Ані - довша

Алекс чітко робить зайчика, танцює, крутиться за командою в різні боки, в"ється змійкою між ногами, ховається в "домік"  Знає команду "на ручки" - так ми акуратно виходимо з машини, заскакувати/зіскакувати ще не дозволяю. А через калюжі Алекс скаче висоооко і бере гарну довжину. Чекаємо аджиліті

Чоловік каже, що мені вдалося зробити з бігля майже вівчарку ) Тільки трохи гризучий Кухонні тряпочки і Влодекові шнурки - улюблена Алексова закуска. Але рудому все пробачається  

Сьогодні були на занятті. Був ще бігль Вінтік. Нарешті наш розмір і наш вік. Хлопці гралися так, що дзеркала двигтіли. Йорки, чіхи й інша дрібнота по кутках тихо розповзлись, поки ці два розбишаки з"ясовували, хто сильніший і крутіший. Вінт гризучий (їх вдома четверо! ЧОТИРИ біглі  [взломанный сайт] , усі гризучі, як , ну як собаки а Алекс трішки старший і нікому не дає домінувати). Ох і було видовище!!!

А потім я зробила Алексові подарунок - ми пішли на біглезустріч у парк. Стихійно досить, але біглів зібралось штук 15 точно. І Вінт із сім'єю. Я вперше побачила, що таке СТАЯ. Це гарно і ... страшно. Як вони гонять, як подають голос... Чорно-було-рудий голосистий колгосп!! Алекс гасав без повідка (ах, моя ідея фікс  - так гуляти і навчити його чітко повертатись на команду), і був індивідуалістом. Всі в один бік, а мій нюхає щось своє і дивиться у іншому напрямку. Приємно, що досить чув і бачив мене, приходив на голос, бігав за мною з не меншим інтересом, ніж з колегами. Аж дивно і приємно. Інші біглі, ради справедливості мушу признати, теж вішались на мене, в кишені заглядали, руки лизали - після занять я вся пахла смаколиками. Може, Алекс ревнував, тому й тримав мене в полі зору.

По крижаному важкому снігу набігались так, що я ледь до дивану дійшла. Думала, спатиме іменинник до ранку вже. А де там! Знову свистить і кличе на вулицю. Рятуйте, чия там черга. Я на ноги стати не можу   

Фото з біглезустрічі будуть пізніше.

Привіт нашим братам, які десь загубилися! Ясончик, Тай - привіт вам великий [взломанный сайт] Вітаємо з дорослішанням!

Каток на вулиці навіть Алекса знеохотив до прогулянок!

Третій день Рудий протестує проти виходу на вечірнє гуляння. Такого ще не було.

Першого дня думала, що втомився після парку, другого - дивувалась, сьогодні не знаю, що й думати. Може правда - і собаці неприємно, що ноги в різні боки роз'їжджаються, ще й в темноті не видно куди й чому? Але в нього хоч віск на лапах є, а я ходжу як пінгвін навіть в офісі і магазинах (звикла, що де не ступи, то біда). Ще й міськвлада знущається, рекомендує "обминати слизькі місця"! А кудою їх обминати?!

Дивилась відео на ютюбі, де студенти на ковзанах вулицями їздять. А що? Добра ідея. Хотіла ж я влітку з Алексом на роликах пробувати гуляти. На щастя, не маю ковзанів. І ноги до весни, може, збережу цілими.

Всю зиму тренуємо з Алексом команди "обережно", "слизько", "не тягни". Ой як зараз пригодились! Переконую - "як впаду, поламаюсь, обоє до весни в хаті сидітимемо, бо хто з тобою так як я гулятиме?" Слухає! Милий пес!

Люблю Алекса так, аж сама собі дивуюсь. Такий добрий і розумний! Нюхаю його вушка, цілую мордочку - і всі проблеми й погані думки відпускають. Замість того, щоб мучитись черговими "важливими" робочими справами, ламаю голову над феноменом - чому Я пахну Алексом, а не Він мною? І що більш стійкіше - запах пса чи рубця? І як цей рубець правильно собаці згодувати.

Подруга заздрить - мені б твої дилеми. А я їй кажу - купи собаку, й матимеш подібні. Чи не так?  [взломанный сайт]

Гм... мені він пахне. Але не виключено, що я вже збочена 

Лапи і біле пузо миємо часто, це ясно. А спинку... На виставку мили останній раз. Вичісую його фурмінатором раз на тиждень і рукавичкою щодня хоч трохи (линяє зараз). Такий гарний, блискучий. Чи треба, його мочити частіше у ванні? Не знаю. Бігля тряпочкою протреш - і він як новий  [взломанный сайт]  Запах є, це правда. І мені здається, навіть міняється від того, що Алекс їсть. Чи це варто шампунем перебивати? Я - за натуральність  [взломанный сайт]