Ми хотіли пригоду, і мали її.
То сніг, то дощ останніми днями лякали, але відступати було нікуди - ми точно вирішили їхати в Гомель.
Вже в Броварах я матюкалася - диски в машині всі підуть на рихтовку. Швидкість довелось скинути до мінімуму, і так між ямами, траншеями і вибоїнами ми плелись до білоруського кордону довго-довго.
Попутчиця Юля виявилась дуже симпатичною особою, її спанієль - спокійним хлопчиком. Алекс мирно поклав голову Бакардіку на спину і сумирно спав. На кордоні згадав, що він вівчарка, обгавкав з машини тамтешніх собак 
Кордон проходили марудно. Льодові траншеї, що на українському, що на білоруському боці такі, що можна зависнути між двома країнами. Добре, що мій Фордик - висока і терпелива машинка. Вразило, що український кордон тут - перший кордон, який я бачила, де тебе ганяють по всій території пішки у свободному польоті. На кордоні з Європою так нема - там все строго.
А дороги в Білорусії були приємними, жодної дірочки.
Славко замовляв мені привезти смачних білоруських продуктів... Ги-ги... Я навіть своїх київських бутербродів не мала коли з'їсти.
Мріяла погуляти містом, а бачила тільки спортзал і лісок-собачий туалет біля нього. Так виглядають всі виставки, так?
Добре, що Юля, яка мала ринг зранку, швидко відстрілялася, взяла свою САСку і помогла розкластися нам. Наші ринги були аж о 16.
Прывытанне удзэльникам спаборныцтв!
Ми розташувались навпроти цього напису, який нагадував, що дрімнути вдень мені не вдасться. Організація була навіть ок, Але глядачів було дуууже багато. Вони все йшли-йшли. За квитками була черга. В чергу ставали, щоб сфотографуватись з песиками. Діти пхали руки всім собакам у рот, не питаючи, яка це порода і чи залишаться з рукою, чи без. Це було втомливо. Алекса в туалет я виносила на руках, щоб не відтоптали лапи/ноги. Про те, щоб розбігатись перед рингом й мови не було.
Булий інші нюанси виставки, через які я воліла закрити Алекса наглухо в клітці, Розбійник там тихо вив, але мусив сидіти.
А вже біля рингу показав свій темперамент в усій красі!!! Я спітніла, почервоніла, зціпила зуби і не знала, як вгамувати цю шалену енергію. Сама я не дуже хвилювалася, але шалений Алекс вивів мене з рівноваги [взломанный сайт]
Я на колінах вмовляла його заспокоїтись
