Ох, стара тема Кажуть-кажуть

Запевняю, ми не родичі Принаймні мені про це нічого не відомо. Є лише один збіг - у мене день народження в один день із Леонідом Кучмою І мій дід покійний на Кучму дуже схожий був. Такийсь такий типаж, очевидно. Вилицюваті блондини, хоч з зовсім різних регіонів України.

Колись ми з Оленою Франчук перетнулись вживу. Дивились одна на одну дивно. Я вже знала, що ми схожі, а їй і її охоронцю була несподіванка:-) І з Леонідом Кучмою бачились зблизька. Він теж до мене приглядався Але не признав за дочку (Може тому, що я була без охоронця

Ще й, як іронія, що тільки я зміню зачіску, то, дивлюсь, і Франчук має подібну, сміх та й годі від таких збігів.
От зараз заплітаю косичку довкола голови, на виставках дуже зручно, волосся не заважає і акуратно, може Франчук такого не треба

Але якби в мене було стільки грошей, як у моєї подібної тезки, здогадуєтесь, що б я з ними зробила?

Збудувала б у кожній області затишні притулки для тварин. В містах обладнала великі, правильні майданчики для вигулу для домашніх собань. А ще... Ну, думаю, ви б мені підказали, як ще правильно було б потратитись

Отредактировано Alex i Aleksandra (10-02-2013 09:46:25)

На щастя ми не капєц, як схожі. Тільки з певних ракурсів  [взломанный сайт]

Алекс пристає до Жоріка: "Ти мене любиш?"

Я ще не вмію вибирати з інтернету. Мені треба помацати, понюхати... Словом... позаминуле століття я в цьому плані. Хіба хтось візьме на себе роль Доброчинця і скаже - ось ця вам воділка підійде! Такий варіант вітається!  

***

На вулиці вічний вечір... Встаєш - ніч, удень - вечір, увечері - знову ніч. Так набридло! Калюжа за вікном, просто під під'їздом, стоїть три тижні, велиииика, як Чорне море - не пройти не проїхати. Буквально. Алекса на руках переношу. Він вже добре освоїв команду "На ручки!" Алекс, як весела різнокольорова плямка, скаче між болотом, водою і чорним снігом. Тільки він підтримує в мені якусь життєву енергію.

Блін! Сонце, ауууу! Сьогодні ж Стрітення! Якась весна вже має бути! - Навіть не вигляне...

Думала, розповідати чи ні, але розкажу.

Така от сьогодні вийшла історія. Некрасива. З Юлею, з якою ми їздили на виставку в Гомель.

На занятті з хендлінгу її спаніель, шустрий як і мій Алекс, спочатку заняття ще не вибігався, не прийшов в себе, не слухався.
Юля смикнула Баккі ланцюжком сильніше, трохи не розрахувала, Баккі кашлянув і сплюнув. 

"Це аденовірус," - безапеляційно заявила одна наша спільна знайома. 
"Ви були в Гомелі, і звідти це привезли. Це заразне. Треба колоти антибіотики..."і т.п. й т.д. і понеслось...   П'ятеро людей з групи перелякано підхопили своїх собак на руки і пішли з зали. Хендлер - в шоці. Юля - в розпачі. Поглядами її буквально викинули з заняття. Хендлер сказала оплатити за себе і тих, що пішли. Сама "пані доктор" на занятті залишилась. До речі, вона теж була в Гомелі. До речі, з тим псом, з яким прийшла на це заняття і залишилась. "У моїх міцний імунітет", - аргументувала.

Юля дзвонить до мене, питає, як здоров'я Алекса, мало не плаче. Розповідає, що вони ж були після Гомеля у лікаря (на планових щепленнях), що все в порядку, песик здоровий. Що з Алексом вони і клітками мінялись, і спали один на одному, і пили з однієї миски. І якби що, то інкубаційний період вже минув. І всі були б хворі.  І як же це так...
Передзвонили ще знайомим, які були в Гомелі - всі, на щастя, здорові.

На місці Юлі в мене була б, мабуть, така ж перша реакція. Факт - песик кашлянув, є "діагноз", реакція групи людей, хендлера. Ти одна, а проти тебе група.  І біжи за довідкою до лікаря, що ти не верблюд.  Але Юля за довідкою піде, зробить комплексне обстеження і принесе у ту ж групу. Так ми з нею вирішили.  А за "діагноз" і за втрати хендлера хай відповідає та, для якої діагнозом буде Юліна довідка. Бо завтра "пані доктор" поставить новий діагноз, і що - знову доводити, що ти не такий?

Мені було дуже неприємно. Ми з "пані доктор" будемо разом  в ринзі на Акані. Хто зна, який "діагноз" вона поставить Алексу. Він такий активний, що може мені доведеться йти за довідкою до психіатра чи нарколога, що Алекс не колеться і не вживає.

Знаючи її "добрий" язичок і вредні підшіптування за спиною, усього можна чекати.

З інтересу я хотіла зрозуміти, звідки пішов дзвін про хворобу. Знайшла - з Гомельського форуму, де після виставки написали, що захворів один гомельський песик і питали, як інші. Хтось відповів, що це може бути аденовірус, що в Гомелі це є, й т.ін. Розмовляли між собою гомельські, звідки вони взяли хворобу, і яку - це ж точно не відомо. Жоден київський пес не привіз ніякої зарази, принаймні про це ніде не було.

Зрештою. якщо в нас усе нормально, то чого мені знову ходити на гомельські сайти, коли вже всі фото вивішені, всі результати давно відомі, є нові плани, і нові виставки...  Це ж якщо якась проблема, то повертаєшся на форум, щоб глянути, чи ніхто не зголосив подібну. Ну так чи ні? І ми не повертались... Не цікавились хворобами після виставки. У нас все ок. Не ми повертались.  А ті, у кого "міцний імунітет", звідкись чули дзвін...

... Хендлер наша, на щастя. емоційна, але із здоровим глуздом. Схолола, порозмовляла з Юлею спокійно. Перепросила.

А я думаю: це так виглядають виставки і довколавиставкове життя? Це такі собачі стосунки собачників? Це норма чи випадок?
Як реагувати? Ми - вразливі новачки. Не нам вводити нові правила. Не нам із своїм статутом у чужий монастир відомих заводчиків...

Але через тиждень нам в ринг. Думалось, як на свято...

От, це теж важливий момент!

Якби щось дурне, якийсь "діагноз", ляпнула якась дівчинка - це одне. А коли безапеляційно давить авторитетом досвідчений заводчик - це інше. Словам заводчика апріорі +100 довіри з ходу.

Дивує теж, що навіть ті, хто знають вредний язик цієї "пані", тихо по одному ковтають образи і мовчать. Це далеко не перший випадок. Може табличку на неї не повісиш: "Обережно, змії!", але треба не боятися часом називати речі своїми іменами.

Добре, перегорнули цю сторіночку Забагато честі для "героїні".

Спасибі ще раз усім за поради. До зустрічі на Акані!