Дорога додому здавалась довгою, хотілося швидше рідної кави, щоб закріпити приємні емоції, і душу, щоб змити те, що хотілось змити.

Чотири дні Рудий нічого практично не їв. Іра у Херсоні дала йому великий шматок м"яса, з яким він бігав по всій хаті, але, здається, врешті з"їв, але й це все. Трішки дістав з миски в ресторані (але це не їжа для бігля). Ага, ще трощив дрова і траву у херсонському саду в гостях.
Ці дрова він довіз в собі до Києва. 

Вдома Алекса відпустили нерви. Він розслабився, виспався, і ... почав їсти. Порцію (збільшену), корму, творог (!!!,  в житті так не було), м'ясце, печіночку... Мусила відібрати зайве і ховати недогризки сушеностей по хаті, бо пхав у себе все. Зараз я продумала раціон, щоб таки трошки (спокійно і поступово), але поправити Алекса. І будемо відсипатися до наступних виставок.

Не змінюю своєї думки - виставки не головне, але як приємно під приводом виставок знайти в собі мотивацію встати вночі, вибратись кудись по карті, де тебе ще не було, знайти чудові враження.

Ноги Шампіньйона стають все більш м'язистими, уві сні біжать, не знаю куди, але він вже точно знає слово "їдемо" і вміє заскакувати у машину.

...Рівно рік тому я принесла  руденьке маленьке довговухе чудо з подвір'я мами Каті собі на подушку. Сумнівалась, чи справлюсь, ночі не спала. Тепер, от, поруч, витягнувшись на все ліжко впоперек, спить гордий і впевнений у собі Яничар Розбійник Кетівел - Юний Чемпіон України і Білорусії.

"Ма, а що було б, якби Алекса взяв хтось інший?" - питає Славко. Не знаю! Не хочу уявляти іншого руденького біля себе, і вірю, що Алексу приємно бути моїм Шампіньйоном    [взломанный сайт]

Спасибі, Галя, спасибі, Снєжа!,

будемо ще більше старатися!  [взломанный сайт]

Спасибі дівчатка за похвали, ми старались.
Не завжди і все у нас ще виходить, але ми весь час вчимось і робимо висновки.

Ностальгійно згадую минулорічне літо, коли сиділа з Алексом в декреті і мала достатньо часу і на повідку походити, і свої враження від цього поописувати. Зараз маю якийсь вир подій, до форуму руки не доходять. Зазирну глянути, як ви тут живете, й все - засинаю на ходу.

"Я знаю, она таксистом работает или просто шафьором," - шепотіли мені в спину всевидячі бабушки-сусідки, коли я вибігла з під'їзду винести сміття. Чого було мене обговорювати, не знаю, але я так реготала з "шафьора", що аж кульок розлетівся.

А "шафьор" з мене й правді, нічогенький! Де треба було мати клепку, щоб запланувати стільки всього на травень? Одну виставку в Черкасах, а другого дня - аж у Вінниці?! Мої пацани кривляться на виставки, вже не приховуючи емоцій. І я рулю сама. Навчена спізненням у Хмельницький, їду з запасом. Так у Черкаси приперла набагато раніше, ніж варто було. І мучилась з Алексом. Ну як самій з ним, скажімо, в туалет/кущі сходити?! Злилась на себе. А спека була приголомшлива.

Діти тішились у Дніпрі, а ми лише спостерігали ласо з берега (Алекс був щойно прокапаний від кліщів)

Біля рингів не було й сантиметру тіні. Чекаючи під рингом свого виходу (зовсім недовго, перед тим ми лежали в тіньочку на бережку) я мало не зомліла (з нервів я ще ніколи не їм). От шоферування, тягання по кущах, сидіння під прямим сонцем дало по голові немилосердно. Коли в ринзі всі вже побігли, я ще сиділа і балділа, мабуть. Це був найбезнадійніший наш виступ, хоч і з відмінною оцінкою.

Мама Катя нас насварила  [взломанный сайт]

А потім взагалі почався в моєму житті забіг через перешкоди із прискоренням.
Кортіло поїхати на виставки у Львів (там ще була монопородка), але Чоловік сказав категоричне "ні" і потягнув на роботу в Одесу.
Славко з класом на закінчення навчального року, о дивне співпадіння, також збирався на екскурсію в Одесу.
Алекса було нікуди подіти. Сто раз обіцяла собі, що не зловживатиму прихильністю мами Каті і не віддаватиму Алекса  без найкрайнішої потреби.
А робота заповідалася з ранку до вечора: з переодяганнями і різноплановими ролями. Біда безвихідна!

На щастя, у хорошій компанії народилася хороша ідея, і Алекс поїхав зі мною (я знову сіла за кермо сама шофером, а чоловік поїхав службовою машиною), а потім до хороших людей і близько до мене - у Херсон (знову Херсон! притягує мене це місто останнім часом!), де у той час також проходили виставки. У Алекса вийшов відпочинок з толком.  Нашими успіхами я вже хвалилася.

Як тільки вирвалася з роботи, помчала з Одеси в Херсон, хоч другий день ринги побачити. (Знову шафьором сама ) Встигла якраз до рингу. Наочно переконалася, яка велика цінність досвід і спокій у ринзі. Ніжний дотик вмілої руки класного хендлера - і Алекс перетворюється, Алекс перетворюється... у зграбненького слухняненького миленького працьовитого біглика. 

Цікаво подивитись на свого собаню збоку. Такому чайнику, як я, здається, що мій бігль - це щось інше, ніж інші біглі, він інакше вихований, має інші звички, тонку нервову організацію  А він чудово сидить в клітці до рингу, розуміє, коли йому говорити строго, а не цілувати в писок з припрошуваннями і взагалі навіть краще з чіткою ієрархією почувається. Тому у мене новий виток натхнення на виховання Алекса! Спасибі моїм херсонським дівчатам - Ірі і Люді!  [взломанный сайт]

Вразила дівчинка, юний хендлер, яка виставляла Алекса на порівнянні. Кароліна - талановита і відповідальна. Багато вміє і при цьому скромна. Рідкісна дитина. (Мій далі пролежує диван і палить комп'ютер [взломанный сайт]  )

Подобається, як Татьянка хвалиться успіхами свого юного хендлера - це прекрасно, коли дитина ХОЧЕ вчитися працювати у тандемі, шукає спільну мову з різними породами. Це важко і круто, коли перемагаєш.

А ми з вами, Таня, ще у Полтаві зовсім скоро побачимося!  [взломанный сайт]
Не знаю, як Алекс і Куня відреагують на себе. Алекс вже не такий ніжний, як був. Росте хлопчик, мужніє. На інших хлопчиків порикує, особливо якщо хтось хоче йому довести, що не він тут головний. А до дівчат - все такий же герой-любовнік 

Це польський національний костюм. Краківський.
Ось так виглядає на повний зріст

Тут я на гуляннях з нагоди Дня Європи із київськими студентами. Змусили мене натягти віночок і вдавати студентку  Хлопець поруч зі мною, мій співведучий презентації (у віці моєї Гані !

Але на гуляннях із справжніми поляками я запротестувала - ну яка з мене дівчина у віночку! І привезли мені у подарунок гарну хустку (навіть дві!). Але було так гаряче, що вирішила бути без нічого: ні дівка, ні молодиця Зате виспалася на печі зручно!