Кілька разів бачила біглів, від моєї реакції і біглі і їх господарі просто шарахались. Перший, до якого змогла підійти ближче, був у Мюнхені. Влодек із Ганькою затуляли від мене світ, якщо десь поруч проходив бігль, а тут він сидів просто під костелом! Я крутилась-вертілась, присіла до нього, роздивлялась, вкотре переконувалась, що кожен бігль на світі товстіший від мого Алекса, врешті пригадала два німецьких слова і попросила баварського бігля сфоткати. На щастя вся сім'я бігля зайшла у костел (перед тим підозріло мене обдивившись), мої теж, а ми залишились з біглем і його молодою фройляйн. Фройляйн засмущалась

а потім я дістала з кишені фото свого Алекса (Іра Жадорова - спасибі, я з твого фото наробила і нарізала Алесових портретів цілий стос!) і тицьнула їй під носа, з гордістю промовивши ще одне слово, яке вишкребла з пам'яті - "майн!"
Дівчина розсміялася і закивала головою, типу: "Ага, усі ми, бігле-Eigentümer трохи божевільні"

Жили ми біля Англійського парку, і коли я туди потрапила на прогулянку, то зрозуміла - ось він - рай для вигулу! Напівдикий парк (8 км довжиною!) гектарами, відданий для рекреації людей і тварин. Усі газони стрижені, урни, ясне діло, є, пакети для собак, окремі величезні галявини для собак, швидка мілка річечка. У мене на третій день мандрів відвалились ноги, і мої залишили мене у парку на годинку. Яких я тільки собак не передивилася! Усі у вільному вигулі. І бігля бачила не одного А роздолля яке! А як вони в річку за паличками і проти течії назад... А які слухняні... Я розімліла від блаженства і заснула на лавці із дарчим написом "Містові від Лєни і Інгрід". Розбудила мене... білка, яка обрала моє коліно за трамплін, щоб вискочити на дерево. Ну рай!
...До мене підійшов лащитись якийсь пес. Його фрау довго мене перепрошувала, лопотіла швидко німецькою, я легко по-дурному усміхалась (вкотре подумки обіцяла собі повернутись до вивчення німецької) і довго готувалась їй відповісти, що все ок, і її дог - милий гут дог (боялась, щоб не сплутати з бест дог )
Та мені сподобалось, як різко і категорично німецькою звучить команда "Найн!" О! Це я візьму собі на озброєння, подумалось.
Вдома випробувала на Алексові. Не дуже доречно, під час гри скомандувала йому лицем в лице "найн". Алекс розширив очі від здивування і легко прихопив зубами мене за носа. Щоб опам'яталась, мабуть - тут вам не Європа, мамо! Будьте, як вдома і не видєлуйтесь 
Ach Du Lieber Augustin - "Ах, мій лібе Алексун!"

Думки скакали, як собаки по цьому майданчику. - Ну можна ж! Можна ж зробити гарно і цивілізовано. Огороджений майданчик у довжину метрів зі сто, не менше, спеціальне покриття, щоб вбирало сечу, слід думати- й міняється, як у гігантському лотку. Лавки для хазяїв, простір для собак. Вода, смітники. І кожен прибирає за собою. І є де набігатися (а не волочитись, як неповноцінний на 8-метровій рулетці довкола Березняків). Навіщо я це побачила!

У набагато біднішому Будапешті така ж культура. На вулиці, навіть на газонах сумнівної чистоти, кожен за собою прибирає. Бракує слів.
Широким жестом я згребла з полиці у першому-ліпшому супермаркеті Відня банки із собачими консервами (піддивилась, що купував місцевий, і подумалось - ну, авжеж!). У австрійській якості можна не сумніватися, а ціна - 0,9 євро за величезну банку - 1250 грам Чоловік навіть не сварився. Мовчи пакував до багажника, де вже були і пакетики з собачками, чашки з собачками, плюшеві собачки...
Мій малоїжка з"їв вже першу банку - прицмокував, і просити двічі не доводилось.
... Після побаченого я була дуже натхненна і оптимістична. Подумалось - все ж таки культура, вона в кожному з нас, і в кожному з нас - його Європа. Якщо я їздитиму за правилами, прибиратиму за Алексом, буду ввічливою, то світ довкола мене буде таким же. "Мамо, ти помітила, які красиві люди в Європі," - смикала мене Ганька під час подорожі "Чому?" "Бо гарні місця притягують гарних людей," - в один голос відповіли ми з Влодеком і розсміялись від збіжності думок. Мого оптимізму тут, в Україні, вистачило на два дні.
...А заплющу очі, все бачу повний місяць над Альпами... чисті вулиці і благополучних людей. Можна? Можна! Тільки як?

... За час моєї відсутності в нашому дворі отруїли трьох (!) собак... [взломанный сайт]

У майже кожному дворі є собаки. На ланцюгах, як то в селі. Їхня функція єдина, дзявкотіти, коли хтось йде. І галасують вони не тому, що злі, а тому, що реагують хоч на якусь зміну обстановки. Алекса супроводжували хором, в якому можна б було розшифрувати і нерозуміння (чого це його забрали від буди - хворий, чи що) і заздрість. Люди на мене дивились приблизно так, ніби я вигулюю порося чи теля. Моя мама ледве спромоглася переступити через себе і, маючи три собаки на ланцюгу у дворі, впустила нас з Алексом до хати. Дивилась і не вірила - дивина, як то так, собака в хаті. Київський мажор за звичкою плигнув у подушки, а я поспішила маму заспокоїти - ви ж миті тим самим шампунем.

А потім почалося:
"А нашо ти його тими коржиками кормиш, то хімія - дай собаці борщу"
"Алекс, хочеш катлєтку? а канхвєтку?"
" А чого в нього хвіст не опускається, це нормально?
"Ой, які смішні вуха, зовсім не стоять"
"Олена, біжи сюди, твій собака всі яйця вилизав - які яйця?! - отут курячі я вибрала (забирай їх, слюняві, тепер собі в Київ)
"А прив'яжи його коло наших, хай воздухом дихає"
"А який сильний у нього голос, хароший охраннік був би"
"Це ж мабуть порода якась" - із знанням діла зауважив сусід, коли Алекс, очманілий від уваги усієї вулиці, сидів під яблунею, прив'язаний на позичений ланцюг. "Це - бугель!" - гордо випалила моя мала племінниця Настя.

Обережно, у дворі злий бугель!

А потім цьомки-бомки і я знову у відрядження, а Руденький лишився із Славком. Минулого літа я проігнорувала заради маленького Алекса три відрядження, а цього відкрутитися вже не вдається. Хоча часом здається, що короткі розлуки йдуть нам обом на користь.

От боялась я у відрядженні Славка на Скайпі зачепити, не вірю, що хтось краще за мене подбає про мого біглика. Один раз лише запитала, о котрій Алекс вранці встає. "О 12," - відписав Славко.  В мене півдня серце боліло. Моє бігля, яке о 6-00 ранку мені барабанить хвостом від нетерплячки, спить до 12?! Більш ні про що не питала. Хотіла пошвидше побачити. І що? - куди тим готелям! До мене вийшов Алекс - кругленький, гарненький, навіть спокійніший, ніж завжди Відіспався, від'ївся, з гидкого каченяти перетворюється на прекрасного лебедя Мацаю Алекса здивована, питаю сина: "Що ти йому робив?" "Нічого," - каже вредний підліток, втикнувшись знову у комп'ютер Розумієте - НІЧОГО!
Це я щось нічого не розумію.
Невже я Алекса забігала?  [взломанный сайт]

А Руденький, як нічого не бувало, знову мені весело барабанить хвостом о шостій ранку, тягне купатись на річку, скаче через бар"єри і вимагає тривалих пробіжок. Рудий провокатор!

   
Учора на виставці в Умані Алекс отримав відмінно, 1/3, САС і ЛК. Тішуся цій САСці більше, ніж усім раніше взятим, бо отримали її від АНГЛІЙСЬКОЇ експерт. Мама Катя - це вам реверанс, бо біглі іншого формату отримували оч.хори.
Не знаю, як уманським організатором вдалося заманити на свою виставку англійських експертів, може все пояснює те, що в України вони були вперше і приїхали з цікавості. Але Маргарет Гарднер - стала бальзамом на моє серце. Експерт, про якого я мріяла. Спокійна, привітна старша леді. Мало говорить, довго оглядає. Промацує кожен м"яз!!! (а ми їх набігали і наплавали останнім часом!) Звертає увагу на все. В ринзі  просить виконати різні фігури і не лінується обдивитися собаку в русі з кожного боку. Мені було дуже важливо почути думку англійського експерта. Я була готова прийняти від неї все, чесно. А ми мала БОБ не взяли! Експерт дуже довго нас порівнювала, цокала язиком, було видно, що їй подобаємося. Потім сказала, що важко вибрати, обоє дуже достойні. Першість віддала нашому другу зі школи хендлінгу Омлєту, бо він повністю сформований біглик, а Алексові ще трошки треба. Та все одно, це було як всі медалі світу для мене. Експерт особливо відмітила Алексову чудову голову, хороші рухи, приємний вираз і темперамент.
Алекс був в ударі. Азартний, веселий, енергійний, навіть гавкнув в ринзі, біг чудово, стояв, як статуеточка, довго, як він вміє. Не перестаю дивуватись і захоплюватись тим, як цей вулкан пристрасті вміє моментально застигнути на команду. Здається, це в нього вроджене - демонструвати, який він милий і слухняний, щоб хвалили  Можете не сумніватися, вчора був зачуханий і зацілований, як завжди і трохи більше [взломанный сайт]
І навіть сьогодні зранку, коли, поганець, знову розбудив мене о шостій 

Отредактировано Alex i Aleksandra (18-08-2013 12:11:37)

Їздили ми на виставку із нашим давнім другом - англійським кокер-спаніелем Баккі. Друг виступив чудово, отримав ВОВ і лишився на бести.
Алекс під рингом голосно вболівав за друга і зібрав довкола себе чи не всю дітвору. Малі розпитували про біглів, навперебій смикали Алекса командами, мацали, чухали, цілували. Ошалілий від уваги Алекс хотів вже тікати, пробував навіть робити підкоп з тісного кола цих горобців. Тим часом дівчата з хлопцями мало не побились, хто Алекса на прощання за повідок потримає. Дівчата хлопців відігнали. Друг Баккі отримав БІГ-2.

Алекс від вражень заснув просто під тином.

Спасибі, Дарья
по-справжньому "отличный результат" у нас з Алексом ще й іншому: з превеликою гордістю хвалюся: мій Алекс зробив мені на День народження надзвичайний подарунок - шість чудових малюків: 4 хлопчики і 2 дівчинки.
Тепер у нас є свої пахучі рожеві п"яточки і писочки. І одне навіппівкрите очко на всіх  [взломанный сайт]

Кажу "у нас", бо Алексове батьківство стало для мене ще тією подією! І для Алекса, і для нашої "нареченої" - Саммі (SUMMER, дочка Брендона) - це був перший досвід і велике пережиття. (Про секс з інструктором я нікому не розкажу, бо всі сільські собаки сміялись би). Народжували ми також усі разом, вважайте, по-модному (татка, правда, на сам процес не пустили ). Коли Саммі хекала, мені серце билося швидше, коли Саммі тужилася, я пітніла.
Я САМА ПРИЙНЯЛА ЇХ УСІХ У ВЛАСНІ РУКИ!
І зараз не маю спокою. До родів я двічі на день вислуховувала, яка у Саммі температура під хвостом, тепер - як малі їдять, пісяють, какають, по скільки прибавляють.

Саммі - чудова мамуся, легко народила, віддано доглядає. Мене любить, кожен раз, як бачить, облизує руки, видно, пам'ятає, що у відповідальний момент я була поряд. Я приглядаюсь до щенячих іграшок в магазинах, читаю про догляд за малими - і розум лише зрідка до мене повертається. Чоловік махнув на мене рукою: то мала одного Алекса, а тепер ще й невістку з 6-ма щенятами А я над малими млію; вони усі дуже гарні, рівненькі, з делікатними симетричними малюночками, і вже кожен зі своїм характером. А правильно почухані, засинають з усмішками, пузиками догори, як справжні біглі.

Шість моїх нових любовей! 

Ох, я це відповідально, мати бігледітей!
Добре, що їх мамочка - надійна. Саммі, дочка відомого Брендона, точна його копія, красуня і хуліганка. Її хазяйка Аня розповідала, що в дворі не вірили, що Саммі може бути дбайливою мамусею, така вона була незалежна, активна, усіх хлопців ганяла. Та зараз Саммі уважно дивиться на усіх своїми прекрасними біглеочами, не відходячи далеко від дітей. Хуліганка в ній прокинулась лише раз - схудла Саммі не витерпіла і стягла зі столу печену курку. Доки помітили, півкурки Саммі проковтнула. Але ж вона годує шістьох! І вона бігль!
Не раз мені її аж шкода, бо малюки тягнуть за циці весь час, їдять гарно і так само гарно поправляються. А Саммі й відпочити ніколи. Важко, мабуть, бути хазяйкою дівчинки. Не уявляю, як.

Татко Алекс про нову подію здогадується, активно мене нюхає щоразу, як я повертаюсь від Саммі. Але це не заважає йому умлівати за сусідською дворняжкою Мартою і робити вдома переверти.

(скільки раз просила сина - застеляй за собою ліжко! на моєму так Алекс не сміє)

Серед малих Алексовичів є один, справжній син свого батька: увесь час щось собі бурмоче під ніс, кудись мандрує і все йому цікаво. Сильно діловий! У нього на шиї чіткий красивий ромб і ми його поки що так і кличемо - Ромбик. Хоч мій Алекс мене часто дістає своєю надмірною балакучість, цим "пагаваріть". Але Ромбик такий кумедний балакун, і - признаюсь - здається мій улюбленець.

Хоч не уявляю, як серед цих янголят вирізнити найкращого 

Спасибі, дівчатка, за вітання.
Похвалюсь ще своїми дітками

Найсолодший наш хлопчик - наш Старшенький. Народився першим, найбільшим і одразу дуже спокійним. Видно, у мами в животику йому всього вистачало. Тому зараз він лише спить-усміхається. Не тиняється поміж чужими лапохвостиками, не бурмоче, не висить біля мамки. Самодостатній добрячок. Ромб з Крапочкою вже давно перегнав старшенького у вазі. Але Старшенький весь такий гармонійно ладненький, що комусь справді буде великою втіхою.

А ще в нього на правій ніжці чорна крапочка, у тому ж місці і точнісінько як у татка Алекса (зараз вже руденька).
Як його не любити! Татків син!

Та справжній розбишака, верховода - цей унікальний малюк.
Народився останнім і зараз всюди найперший! Найактивніший, йому не спиться, перший відкрив очі, перший пробує ставати на ніжки і вимахувати своїм біглехвостиком! І розмальований, не як усі - на його спинці такий малюнок, наче дмухнули над ним на кульбабку. Усі парашутики розлетілися, а один сів на чорну біглеспинку.

Ми його так і звемо - Парашутик. Щоб вже зовсім його вирізнити з-поміж інших, природа йому подарувала ще біленькі штанці і зовсім білі ніжки.

Поки він спить - він янгол

Та переважно він виглядає так

Коли я прийшла в гості, він тягав мене за рукав, нагавкав на мене! Махав хвостом! Пробував бігати вперед і назад! Вкусив мене за носа! В них вже є зуби!

Отредактировано Alex i Aleksandra (04-09-2013 21:12:16)

Своє літо ми закінчили на улюбленій Херсонщині. були у друзів і у безкраїх херсонських степах. Вкотре переконалась, що значить для бігля свобода і гарна компанія! А на Херсонщині такі степи! Бігленоги підлітали вище голови, тупіт нісся, мов від стада слонів, вуха лопотіли на вітрі, ніс кликав вперед - і ніякого повідка! І я зовсім не хвилювалась. Була біглекомпанія.  Розумний і поміркованіший Оскар приводив назад мого азартного Алекса, коли той надто губився на поворотах. І взагалі хлопці так себе гарно поводили, що просто подив. Один лише раз Алекс загубився, зник у високій траві, повернувся і знову зник. Я пішла за ним і побачила, що моє бігля винюхало годівлю для тварин (ми гуляли у мисливських угіддях), і тому кружляло слідами. Та Рудого зовсім не сварила, навпаки почувала себе гордо, що мій міський хлопчик має гарні мисливські інстинкти. Та й до мене зрештою повернувся по наших же слідах.

При нагоді ми виступили на Херсонській виставці "Скіфські зорі", Алекс трохи образився, що я зіпсувала йому канікули, але отримав САС. А вдома я одразу знову в гості, до вольєрчика до Алексовичів. Алекс відсипається. А я млію від його малих копій!