Алекс сьогодні не дуже рвався гуляти, навіть навпаки - пропозицію поїхати на Десну зустрів ось таким виглядом

І потім все краще на бережку, а то зачіску зіпсували...

Але плавати було теж непогано...

Зовсім непогано! Красиво по-собачому

Але колір неба кращий, ніж колір води. Десна теж вже тепла, мілка і зкаламучена

Мабуть таки поїдемо на Шацькі озера. Чоловік намети купив і нові спальники.
Не уявляю, як ми в наметі з Алексом спати будемо 

Бог з ним, з тим "рот в рот"  В уяві нашої хендлер - це такий вид похвали. Але ж ми не мусимо усьому сліпо слідувати.  Як я вже казала, у випадку маленьких йорків і чіхуахуа це може й мило, коли вони стають тоненькими ніжками своїм паням на колінка й майже цілуються. Але у нас, біглів, свої уявлення про партнерство 

Плавати Алекс не скажу, що рветься. Рветься до води, а глибини ще боїться. Я не підштовхую. Бігаємо під берегом по коліна в воді (по його коліна Читала, це теж дуже корисно для песі. Потім кілька раз стартує за паличкою, ближче-дальше,у воду, поплавати. Даю подуріти на бережку у піску. Якось так розважаємося. Але як бачить іншого песика у воді - все: море по коліна! 

Отредактировано Alex i Aleksandra (26-07-2012 22:57:19)

Я питала, вет ніби все пояснив, потім передзвонював, питав, як Алекс себе почуває. Наче нормальний хлопець. Уколов вітамін В 12 (ясно) і дексафорт. З приводу останнього начитала потім всього поганого: і гормональний, і тривалої дії й т.ін.  [взломанный сайт]

Лікар казав, що коле невелику дозу і що навіть грудним дітям безпечний (людський аналог). З інструкції:"оказывает противовоспалительное, противоотечное, десенсибилизирующее и антиаллергическое действие".
Алексу мало полегшити дихання, бо це його найбільш дратувало. Наче полегшило. Ще тільки зрідка похрюкує.
Ніс мокрий, трохи більше ніж нормально. І в пащі в"язка слина, наче соплива.

Не знаю, може в таку теплинь і само пройшло б, але в Алекса й в грудях похрипувало, хоч легені чисті. Тому я й дала колоти, щоб не пішло далі. Малий ще, плюс зуби мучать, імунітет не такий сильний, спека доймає. Краще перестрахуватися. Аби тільки не за рахунок його печінки.

Буду уважніша на майбутнє!

О, бідна Данія! Кінець всім сподіванням?

Гамлетизую, бо все остаточно сплуталось в моїй блондинистій голові.

Чотири дні мій золотовухий шмаркатий хлопчик крутив мною, як циган сонцем. З огляду на хвороблививй стан я делікатно ставилася до певної неслухняності коханого песика, давала наймачніші смаколики. І от результат - соплі якось минули, Алекс поправився як колобок, слухняності повний нуль. Сьогодні на хендлінгу хотілося провалитися крізь землю, відлетіти у вирій чи просто скрутитися клубочком в куточку і проспати хоча б з рік. Алекс скакав як дикий кінь на руку за смаколиком, вгризався в кулак, вигризаючи звідти печінку, наче голодав тиждень, не чув мене і не бачив. Замість стоєчки станцював на столі дикі танці. З мене зійшло сім потім, однак толку нуль. Новенький 3 місячний джек-расел був на його фоні білим ангелом, який наче народився в стоєчці.

Нема чого песика винуватити як сама винна, скажете ви, я це знаю. Після повернення додому одразу заходилася мити чайника.Що сказав би Фрейд? Що я визнаю свою провину і хочу її затерти. Але,мабуть, праві ті, хто писав, що бігль- не для новачків. Я з Алексом швидше розмовляю, ніж даю команди, в мене не піднімається рука його покарати. Усі читання чужих розумних книжок - це лише теорія. А на практиці я вчуся повільніше, ніж Алекс росте.

Сьогодні теж мені казали (різні люди), що варто визначитися, чим займатися: слухняність, виставки чи аджиліті, бо це не поєднувально. різні команди, різний стиль. Звернули увагу, що в Алекса нуль концентрації, він розбалуваний, а я надто до нього м"яка, розмовляти треба тільки командами й .т.інш. Моя дочка, котра приїхала на канікули й побачила Алекса вперше не через Скайп, і була зі мною на заняттях, погідливо це підтвердила: Алекс таки неслухняний.

Коли я, посьорбуючи носом, оповідала це вдома, на захист Алекса несподівано агресивно став мій чоловік. Знову й знову розповідав про свого ідеального Фреда, який і на виставки ходив, і всі можливі програми дресирування здав, і в аджиліті усе вмів. Тільки почав із 7 місяців. "Алекс ще малий", - це його головний аргумент. 

Але ж тримісячний джек-расел може!

Геть усі сказали мені також обов"язково перевести Алекса на погодинне харчування. І частнину вранішнього і вечірнього віддавати тільки за виконання команд. Зараз у нас - за порадою Каті - постійно стоїть миска із сухим кормом. Катині аргументи були такі, що при наявності постійно повної миски пес не буде ласий на їжу й спокійно з"їсть стільки, скільки йому треба. Для бігля це важливо, бо біглі схильні до повноти. Аргументи іншої сторони - постійно ситий і добре вигуляний песик, який має вдосталь людської уваги, не має справжньої мотивації до занять.

Моя головешка тріщить навпіл. Почуваюся незграбою, яка не вміє порадити із дуже достойним псом.

Але я теж вперта - завтра йдемо на наступне заняття. Мушу надивитися, як саме точно і правильно все робити.

Не хочу, щоб Алекс ріс Розбійником, а я ковтала власні соплі сльози розпачу.

Дашка, спасибі!

Нам теж було дуже-дуже приємно. Будемо все враховувати і старатися  [взломанный сайт] 

sne_zhinka, Сніжанка,

як добре, коли є кому підтримати хвіст в тяжких моментах, дякую  .

Це абсолютно правильно, і мушу собі просто на лобі записати: не варто порівнювати свого песика з іншими. Ми - це ми і такі, які є. Я вже зрозуміла, що не всі ті, хто радять - доброзичливі, трапляється і навпаки. Не всі компетентні. Не всі досвідчені. А я слабо фільтрую, бо не маю досвіду.

Деякі речі мені таки треба змінити. Н-д, привчити себе до командного тону при послушці. Самій не плутатись в командах.
Придумати якийсь "Словничок Алекса". Будемо поки закріплювати основні команди самі, а по-серйозному в школу підемо десь за місяць.

Все ж таки схиляюся до думки, що слухняність, виставки і аджиліті/інші спорти не заважають одне одному, якщо правильно їх розділяти. Тим більше, що й за віком тут є природній поділ - на виставки хоч завтра, на слухняність після зміни зубів, на аджиліті після зміцнення суглобів. Все крок за кроком. І не треба думати, що пес не здатен розуміти різницю між різними школами.   

В ринзі має бути драйв і добрий кураж. Яким способом ми цього досягнемо - побачимо. Але знову ж таки - не варто зажиматись і не дививитись на інших, що скажуть. От Дашка сьогодні мені сказала, що треба емоційніше. А я після вчорашньої критики вже ніби дивлюсь на себе збоку й торможу. А на найпершому занятті ми літали обоє бездумно, не розуміючи, добре ми робимо вправи чи ні - і, як виявилось, було добре.

Учора з Алексом я провела задушевну розмову на коврику про його циркові галопи. Не повела на вечірню стрілку з Лютіком, вигул був з послушкою, на звичайному повідку, а не на улюбленій рулетці. Щоб зрозумів мій настрій. Сьогодні - зовсім інша картина. Інший Алекс. Навіть концентрації якісь елементи проявляв. Нас навіть похвалювали. День на день не приходиться 

З годуванням залишу все, як є. Буду уважніше дивитись, скільки песик з"їдає і не додавати м"ясцем і іншими смаколиками, а заміняти частину корму. Тобто він візуально буде завжди в мисці, але його там буде не забагато.

Сьогоднішній Алекс на занятті, зустріч з Дашкою і розсудливі слова, як завжди, Снєжки, повернули мені рівновагу і натнення.
Більше я не дамся так легко вибити себе з колії!  Алекс - чудовий пес, а завтра у нас - КАНІКУЛИ!!! 

На цій оптимістичній ноті, ще раз дякуючи, прощаємося з інтернетом, форумом і Києвом на кілька тижнів. Нас з Алексом чекає велике випробування один одним у спільному наметі, цілоденне життя на свіжому повітрі і природі. Озера і прохолода.

Якщо не згубимося в Карпатському заповіднику - будемо писати знову! 

***
Рінговку беремо з собою, а от клітку мабуть залишимо вдома...

Дві прекрасні новини: ми вдома і Алексу 5 місяців!

Наші канікули щасливо закінчилися, була довга подорож і багато пригод.

Після довгих роздумів, як правильніше провести відпустку разом з Алексом, все підлаштували під нього, десь трохи й віднявши від себе.
Відмовились від закордону, моря і далеких поїздок в принципі. Вибрали озеро Світязь у Шацькому заповіднику. Мало бути прохолодно й зелено.

На задньому сидінні мого авто Алексу постелили ковдру на дорогу і подушку улюблену дали; іграшки/кісточки туди ж. Миски, вода, смаколики аптечка - аякже. Амуніції - як на рік. Й особистий масажист - Славко поруч  І що? 500 км Алекс проїхав цілком в доброму настрої. Виїхали вночі, вранці раз зупинка на туалет, розімняти ніжки й ще трошки їхали. "Канікули-канікули", - співав Алексу Славко, а той дивився у вікно зацікавлено.

Спека гнала нас із Києва, і спершу ми обрали намети. Впали у першому-ліпшому дворі над Світязем і вирішили роздивитися довкола.

Хлопці варили їсти

Алекс уважно стеріг каструлі

І кликав гуляти: ну, попливли!

Але село Світязь, хоч і над над самим озером, не справило на нас позитивного враження: надто багато людей, надто брудно, ні свіжості, ні зелені. Ми не шукали особливих зручностей. Але... Навіть в найкращому наметі цілий день не сидітимеш, а все довкола так було засмічено дикими відпочивальниками, що й гуляти з Алексом було ніде. Безкінечне "не бери", "плюнь", "фу", смикання - хіба це радість? А люди (більшість) саме так уявляють відпочинок на природі: ходити голим, голосно говорити й врубати дурацьку музику, їсти на ходу зернята, тараньку, що там під руку попаде, пити на ходу, плювати під ноги, смітити там, де щойно сидів. Й гадити під кожним кущем своїми рештками (особливо ті, з наметами на кемпінгах). Навіть Алекс делікатно йде подалі з очей й  шукає високої трави, щоб все було акуратно... Ех, має ж бути не про це...

Дощ і буря з громом і блискавками другої ночі вирішила все за нас - ми згорнулися й поїхали шукати іншого місця. Нічого путнього не вийшло: прогнози й далі обіцяли грози, залишитись надовго у лісі в наметі було страшнувато. Хоча Алекс спав у наметі прекрасно й грозу нормально пережив, ми обрали  надалі пансіонат. Нам було жаль згортати табір, а Алекс радів більш звичному ліжку і, здавалося, був зовсім не проти

(далі буде

Діти не витримували темпу наших прогулянок на пленері з Алексом - діти воліли відпочивати з ним так:

Почесати й погладити (Ганя)

Подуркувати (Славко)

Помаринуватися в ліжку (обоє)

З"їсти недозволеного (з Паном)

А ми з Алексом!!!!

Їли ожину

(у Алекса виявилось - чудові очі-ожини)

Ловили вухами вітер над озером

Воювали з копицею сіна
(тут вперше побачила, як у Алекса на незнайомі предмети встає шерсть дибки вздовж усього хребта!)
Довелось йти знайомитися ближче

Досліджували невідоме

Не боялися мокрого лісу

Милувалися небом й прекрасними пейзажами

(і ще трохи буде

Отредактировано Alex i Aleksandra (21-08-2012 11:20:04)

Насправді, ніякої шкоди Алекс не робив. Було ніколи.

Після довгих активних прогулянок падав спати, а відновившись знову у ліс.
Гуляючи, ми знайшли (майже рознюхали, бо ніяк вона не відома екологічну пізнавальну стежку "Світезянка".
Пристойний український туристичний продукт! Стежка веде через оригінальні природні місця, з цікавими описами місцевих диковинок, добре розмічена.

А ще на хвилинку діставшись інтернету, я, звісно, не могла не заглянути на нашу сторіночку. Ну й до брата Тайки
А він там такий класний, на морі, без повідка!!! А ми на всіх фотках, як бичок на прив"язі!
Тайка, рости здоровий - ми позаздрили по-доброму

Я добре запам"ятала Снєжкине "не порівнюй свого пса з іншими", але довго мучилась, чи не дозволити й Алексу таку приємність...
Знаю, у Тайки є напарник - другий песик у сім"ї, стимул триматися його й не тікати

АЛЕ

Запхала кишені печінкою (дочекалася базарного дня в Шацьку й там скупилися, спеціально їздили! варила на нашому газовому бутлі),
зібралася з відвагою,
потягла на прогулянку чоловіка в поміч.

І.... о ЧУДО!!!!

Знайомтеся: Алекс без повідка:

Наш чудесний песик бігав між нами, зовсім не бажаючи нас позбутися!
Ми розійшлися на відстань 30 метрів, а Алекс ніби хотів нас звести назад разом - літав туди-сюди. До кожного біг однаково швидко й охоче.

А наступного дня на феномен вільного Алекса вибрався подивися й Славко

Ми йшли "Світезянкою", читали цікавинки, а Алекс був зразковим

А як смакує вільне життя!

Зовсім інакше. Хіба ні?!

І як солодко потім спиться...

***

Ми втомились, схудли, обвітрились, очі звикли до зелені, а ноги - до м"якої підстилки лісу.
Алекс підріс і підтягнувся. У такій добрій формі він знову нормально переніс наступні 500 км додому.
А тут мало не цілував рідні підлоги, Набережну і кота. Кіт здорово заскучав (два тижні його доглядала сусідка) і був зовсім не проти міцних обіймів Алекса з розгону

Можливо це не найкращі мої канікули в житті. літо у куртці.
Але коли ти з радістю їдеш відпочивати, а потім з радістю повертаєшся додому, то, відпочинок, мабуть, таки вдався.

Принаймні для Алекса! ))

З Днем народження, мій любий, 5 місяців - поважний щенячий вік ))
Чи є на тобі місце, де я тебе ще не цілувала?!

Щиро вітаємо й наших братиків/сестричок. Сподіваємось, ви ростете так само весело

Отредактировано Alex i Aleksandra (21-08-2012 01:28:37)