Форум питомника КАТТYVАL |
Привет, Гость! Войдите или зарегистрируйтесь.
Вы здесь » Форум питомника КАТТYVАL » Персональные страницы "Кэттивэльчиков" » Яничар-Розбійник чи золотовухий Алекс?
І, звісно, ми не забули - 20 Алексу виповнилося 8 (вісім!! сама не вірю!) місяців!
Вулицями Алекс ходить гордо і зовсім не реагує, коли якийсь дурень до нього посвистує.
Або ще гірше, каже: "Цуцик, цуцик, на-на".
Хто цуцик?!
Алекс - підліточок у самому розквіті [взломанный сайт]
На заняття прийшла тічна спаніелька. Караул!
Алекса вгамувати було так тяжко, як атомний вибух. Довелось увесь час годувати (курочкою) і давати завдання.
Доки всі спокійно стояли/чекали свою чергу на виконання тої чи іншої вправи, ми з Алексом, щоб не дивитись на Сіму, вчились різного - і навчились неймовірних речей.
Колись таке на Ютубі бачила і не вірила, що з біглем це можливо. Але показувала чоловікові як аргумент, що бігля таки можна опанувати.
Значить так -
Алекс лежить на команду "лежати". Кладу перед ним смачний шматочок - "не можна". - Не бере.
Кладу другий - на лапу - "не можна". Не бере! Увагу увесь цей час концентрую на ще іншому куску. З ним у рухах обходжу Алекса довкола. Лежить спокійно з кусочками під носом і на лапі. Вау! Потім згодовую все, підіймаючи, тільки з моїх рук і дуже-дуже хвалю. Пробую покласти кусочки на обидві лапи і під носом. Так! Так теж може!
Алексу подобається така розвага. (Все рівно потім все з"їдає, треба лише трохи витримки проявити 
)
"Ви так з ним завжди займаєтесь," - питають мене інші учні 
А хіба хочеш? - Мусиш!
Увечері демонструємо наші досягнення нашому Хазяїну. Дивується. Не дуже емоційно. І все?! Просто молодці? А де наші аплодисменти?!
(Фотоапарат безнадійний, але Алекс - любчик!)
До речі, ми ще "зайчика" вміємо!
Отредактировано Alex i Aleksandra (25-11-2012 22:02:02)
Я так люблю, когда собаки "Зайчика" показывают !!!!!
Молодцы!!!
Действительно как быстро...8 месяцев....
На фото с кусочком на лапе так сосредоточен 
До речі, ми ще "зайчика" вміємо!
Я тоже люблю когда собаки зайчика делают 
Я Дера не так давно научила...на свою голову...теперь когда надо и когда не надо своего "зайчика" показывает [взломанный сайт]
Алекс - умничка! Бигль с выдержкой - это дорогого стоит!
Я вірила, що на рідному форумі нас похвалять [взломанный сайт]
Спасибі! [взломанный сайт] Любимо вас усіх!
Я тоже люблю когда собаки зайчика делают
Оль, поправ фотку, плізз, хочеться побачити Дера-зайчика
Ми ще не можемо зайчиком довго стояти, щоб встигнути сфоткатись, але у Сіми тічка тільки почалася, так що буде чим зайнятися на подальших заняттях з хендлінгу
Бигль с выдержкой - это дорогого стоит!
Так, Снєжка, це дуже приємно, але ключове слово тут все одно "бігль". 99 раз він покаже, який він слухняний, а на сотий - дремене за чимось своїм, уявним, і нічого й нікого не чутиме. Тому гуляємо тільки на повідку. Я поки що не обманююсь і не ведусь на його прекрасні уважні очка.
Ой, а я думала, что только хаси вылят по соим делам в неизвестном никому направлении по причине, известной только им одним... А тут... [взломанный сайт]
Это всемирный сговор
Это всемирный сговор
Ага, хаскі - теж штучки. З нами ходить на заняття хаскі Кора. Теж молоденька. Доки Кори немає, Алекс чемний учень, тільки Кора з'являється, вони щось там собі пошепчуться (Кора так смішно по хаскіному увесь час бурмоче) і разом тікають бігати. А слухняний Купер за всіх віддувається на майданчику.
До речі, я таки зрозуміла, ЩО то було таке, біло-фіолетове, що мене так мучило, про що я тут колись писала.
Як там фізика - каже: ніщо не виникає з нічого... Усьому мусить бути пояснення.
При наступних порядках взяла я в руки Алексовий канатик - а він невагомий. Хитрун так його випотрошив, що зовні канатик, наче цілий, а середина геть порожня. Я й думала, що ту купу ниток Алекс нарвав з котрогось з канатиків, але зовні всі виглядали неушкодженими, а гора ниток була чимала. Умілець! Може писати власні розробки на тему - як робити шкоду, щоб зовні все виглядало пристойно. А біглеві очка введуть в оману кожного.
А ще на яв вийшло, що хлопці за моєї відсутності таки грали в комп і погано гляділи Алекса. Я ж свого Руденького вже добре знаю, а тут бачу слина якась підозріло густа. Швиденько всі закладки про здоров'я перечитала, відкинула найгірші припущення - вийшло, або застуда (не дуже можливе), або проблеми з кишечником (досить можливе). Стала ще більш фанатично йому під хвіст заглядати на прогулянках, наче все ок. Але, знову таки, все проявляється трошки пост фактум. Тому спочатку купки були просто темнуваті і трошки за тверді, потім таки розлад шлунка (а я слідкувала за харчуванням - шкідливого бути не могло), і нарешті.... - жовто-зелені шматочки ... гумової качечки, половину якої я після повернення викинула на смітник, а другу половину не знайшла. Думала, хлопці прибрали, а ні - Алекс з'їв. Та гума бродила в бідному шлунку добрих кілька днів. Прибити тих негідників, яким я свого маленького довірила!! А двері майстер й досі не полагодив. [взломанный сайт]
Чоловік каже, що будемо забирати Алекса з собою.
От відбудемо виставки, підемо Алекса чіпувати, треба подумати, як зробити довідку на виїзд за кордон. Попереду зима, хочеться на лижі
А Руденького більше нікому не залишу.
Тільки у мами Каті було надійно [взломанный сайт]
Постійно хочу спати. Позіхаю, тулюсь до подушки, але Алекс приходить, цілує взасос - і мусиш йти гуляти.
Тільки з ним помітила, які короткі листопадеві дні. Та ще - то затемнення сонця, то місяця, то взагалі кінець світу пророкують.
"Ви хочете жити у прекрасному світі Царства Божого? Кінця світу не буде. Давайте поговоримо про Біблію. Хочете жити без зла, у прекрасному світі?" - несподіваний дзвінок по телефону сьогодні мене заскочив зненацька. Ну що б ви відповіли?
"Хочу, звісно", - кажу, - "але, вибачте, зараз мушу вийти з псом". Здається образилися....
А ми з Алексом насолоджуємось несподівано теплими деньками. Руденький, як позашляховик, любить тягнути мене бездоріжжям, пірнати у купи пожухлого вже осіннього листя, а я потім не можу взуття домитися. Постійно мене переслідує запах... І в машині, і в офісі. Чому люди дозволяють своїм псам класти купи де попало?
Двірники згрібають і листя, і всіляке г..., складають у великі мішки. Нащо? Як на мене - дурного робота. Гребуть кожного ранку, а толку. Краще б залатали дірки під будинками і смітники поставили.
Правда, у мене під під'їздом залатали діру. Для цього вирізали шматки асфальту. Закатали на ново, ніби нічого, латка як латка, така по-українськи. А старі великі шматки асфальту кинули купою... тут же під під'їздом. Мабуть, до літа лежатиме, доки не розтане. Алекса ця гора тягне, як магнітом. Все хоче біля неї помітити. Я не дозволяю - ну під хатою ж. Смикаємося так кожної прогулянки. Подумки бажаю тим робітникам затемнення, чорного, як той асфальт.
В цілому Алексовий перехідний період проходить навіть спокійніше, ніж Славковий був. Купила, правда, біглікові на зиму теплу підстилочку. А він її гризти! Підкидав, перевертав, слинив, лизав. Просила, благала - не рви, буде тобі місце, зручне й приємне. Забирала, клала на видному місці, але так щоб не дістав - думала, звикне до його наявності і втратить інтерес. Он Славковий ноутбук і всі дроти під ногами валяється І Алексові до нього байдуже, бо кожен день це бачить, нецікаво.
І справді, звик! Почав довше спати
Спокійний песик, щаслива мама. Можна теж подрімати, навіть сон побачити.
А Алексові, мабуть, сниться, що він - Спайдермен
Ці витягнуті лапки летять на допомогу. Кінця світу не буде!
Отредактировано Alex i Aleksandra (29-11-2012 22:34:04)
Саш, я тут себе совковские резиновые сапоги прикупила: может и тебе придарить? 
Классная штука, и малыша-Алекса порадуешь новыми непроходимыми грязьнючими местами 
Татьянка, як приємно [взломанный сайт]
Щире спасибі за пропозицію! У нас в Києві цього добра теж на кожному ринку вистачає (так думаю). Я маю низькі калоші (колись чоловік на нашу третю річницю подарував [взломанный сайт] ), ми були під наметом на якомусь фестивалі в дощ. В них в основному й ходжу.
А на холоднішу пору привіз мені високі й теплі чоботиська. В цьому році тільки раз їх взула. А біда в тому, що кожне це моє взуття з рифленою підошвою. Збирає все! І паличками шкребу, і шлангом мию - пахне. А ще гірше, що часом, сонна, автоматично взуваю нормальні черевики, в яких на роботу бігаю. І потім мию їх в офісі з милом. Доки вони сохнуть підошвами догори, ходжу в шкарпетках, як босячка (А я ж майже начальник
От такі от побічні ефекти від прогулянок на свіжому повітрі [взломанный сайт]
зате
малыша-Алекса порадуешь новыми непроходимыми грязьнючими местами
До речі, Алекс виспався солодко і знову взявся перекидати своє ліжко-місце. Не знаю, чи з"їсть його швидше, чи звикне.
Может там витамины какие-то, которых нет в еде Алекса, а в подстилке есть. Вот он и жует их.
Может там витамины какие-то, которых нет в еде Алекса, а в подстилке есть. Вот он и жует их.
Алексові ввижаються вітаміни в усьому, що не можна: підстилці, паличках, корінчиках, просто землі, в інших собаках, в мокрих воронах - геть в усьому на чому його розумне й допитливе око зупиниться. А сьогодні у вухах розкішні банани виросли. Росли-росли потихеньку, і от, мамо, збирайте урожай. Я вам тут і витримку покажу, і зайчика і, стрибайчика.
Навідріз відмовився працювати на аджиліті, тунель улюблений під носом не помічав, через бар'єри мусила проводити його на повідку, а тільки з повідка спущу - які там смаколики, СВОБОДА! Гасав по стадіоні увесь урок, як з торпедою в задку. (Хаскі Кори, з якою вони удвох так могли зірватися, сьогодні не було). Ніхто його ні піймати, ні докликатись, ні обманути-заманити не зміг. Прийшов сам, коли захекався. До води.
"Ти хвали його, хвали, як підійде," - каже мені Іра-тренер. А я вже закипала від емоцій. І така поведінка у мого любенького вже частіше. Переходнячок? 
Ми так добре розумілися, на позитиві, а зараз додому не йде, впирається під під"їздом, як теля (так лоб наставляє, наче там справді роги є.) Йде тільки на моє ніжне "а в дома є смачненьке м"ясо". Тоді облизується і якось там дається поволокти себе. І мушу ж поганцю дати вдома те м"ясо! (типу ж,собак не можна обманювати, так?)
За всіма собаками шаленіє, рветься так, що хребет мені тріщить, мушу на нього рикнути/гавкнути, смикнути і то добряче. Я так не вмію І не хочу.
Не скажу, що просто все в один день вийшло з-під контролю. На один день і місяць з сонцем місцями міняються, і жити можна. Були тенденції (я одразу перестала бути з ним солоденькою і стала строгішою). А зараз розквіт. Мабуть, закономірний. (О, як мій Славко дуркував у свої 13!!!)
А тут виставка на носі. Боюсь, зовсім непередбачуваний буде мій Яничар.
Любить, як його вичесую, аж мружиться, сьогодні був такий вечір. На "ляж" завжди демонструє готовність підкоритися. Влігся увечері на мою подушку, то я тільки йому строго сказала, що це - моя, йди на свою - перемістився слухняно (зрозумів!). Тобто, визнає, що я - головна.
Але при можливості...
"Ма, тобі з ним півтерміну ще так залишилось", - "знаток"-Славко прочитав, що пес дорослішає і заспокоюється десь у 15 місяців, і порахував мені, скільки ще "мотати". (А сам буде далі в компі залипати! [взломанный сайт] )
Що ж, усі молодильні креми, якісь я колись зі страху перед роками купила, можна викидати. Штани на мені висять, замість однієї куртки дві налазить. Який там целюліт! Ловлю себе на тому, що я навіть як не треба, то бігаю швидко, як бігль, і на місці встояти не можу, підскакую.
Чи Алекс в обмін навчиться чогось від мене? Хай не говорить різними мовами, хай хоч одну мою розуміє і чує!
Ех... Відчуваю, що на разі рух, свіже повітря, активне бігання і багаті емоції мені забезпечені. Десь би нервів прикупити... А ще кажуть, що банани захищають від стресу і зміцнюють серце..
Хіба це зима? - тоскно подумалось вранці, коли вийшли з Алексом на першу прогулянку. Дощ стояв стіною. Зрідка поміж краплями дощу пролітали сніжинки і розбивались об Алексову чорну спину. Забрьохані, мокрі і нещасні ми повернулись додому, навіть Алекс під під"їздом забув показати ріжки.
А вдень все радикально змінилося. Справжній сніг сипав і сипав, все стало білим і казковим - мені дуже хотілося додому, показати Алексові, що таке зима. Але казковим світ виглядав тільки через вікно теплого офісу. Моя маленька машина геть зникла в заметах, а вулиця Лютеранська перетворилась в льодовисько, по якому не виїдеш. Сиділа на роботі допізна, не знати на що сподіваючись.
"Ма, Алекс так прикольно ганяє по снігу," - подзвонив Славко. Прогулянки з Алексом синові рідко справляють задоволення, він сприймає це швидше як примус, а тут така радість в голосі була! Я зірвалась, зірвала Чоловіка і його потужнішим Фордом ми якось пробились через місто. Добросовісних водіїв високий тяжкий сніг налякав, вони, видно, послухали рекомендацій ДАІ і не виїжджали нині в місто. А дурні гасали по слизьких дорогах, як завжди. Дуже небезпечно! Не уявляю, як я наважусь виїхати на засніжені вулиці. Для наших комунальників зима щороку приходить несподівано, як сніг на голову.
Але там, де сніг лежав неїжджений/неходжений було таки прекрасно. Алекс зустрів мене скаженим гавкотом - видно ділився враженнями від того, що сталося на вулиці і одразу потяг до дверей. Довелось тепліше одягтись і йти на повідку.
Що це Руде витворяло!!! Летіло, як гарматне ядро, задніми ногами смішно підкидало, перестрибуючи через перешкоди (схоже як я, незграбна, в школі на фізкультурі через козла , перелітало через більші грудки, як через бар"єри (я не забувала хвалити), носом катало сніжки. Бавило саме себе і всіх довкола. Усі перехожі, дивлячись на Алекса, усміхалися, не одному він підняв настрій у цю, все ж таки, негоду.
А як смакувала поличка, яку вдалось здобути з-під снігу! А як смачно злизати сніг з власного носа!
Наш звичайний маршрут ми пролетіли... за годину (ого!), а здавалось лише хвилин 20.
Перші висновки такі:
мої великі і теплі чоботиська - слизькі. Вдало потягнута Алесом, я в нових чоботах їду, як на лижах.
АЛЕ! вдало потягнутий Алекс теж легше керується на снігу.
Передумала купувати рулетку на 8 метрів, бо поки на 5-ти Алекса тяжко контролювати.
Зате купила диски Фішера. Боюсь пророкувати, але діють ефективно.
У Алекса розігрався апетит!!
Руденькому зима дуже подобається, одягатись можна легше, бігати будемо швидше.
Ніяких одежок моєму бігликові поки не треба, він сам зігріє кого хочеш.
Після снігу чистіше в хаті, чистіші лапки і натурально протерта шерстка. Сушимось теплим рушничком - і біглятко, як нове.
Сніг приховав на вулицях увесь бруд, дуже гарно!
Мушу знайти рукавиці, намагаюсь пригадати, де мої лижні.
Думаю, чи смішно виглядатиму у великих лижних окулярах, бо на тих швидкостях, на яких носить Алекс при зустрічному снігу з вітром незахищеним очам дуже боляче.
Уфф... Зима! Нарешті! 
Веселих усім прогулянок! [взломанный сайт]
Гілочки у сніжній глазурі - новий біглесмаколик!
Отредактировано Alex i Aleksandra (04-12-2012 00:20:54)
С первым снегом Алекса!
У меня на зиму есть специальная одежда для прогулок с собакой. Ботинки на вибрамной полошве, пуховая куртка с капюшоном. Ну, лыжные штаны-перчатки - в зависимости от морозов. В прошлом году при -18 мы по 2 часа умудрялись гулять в парке с собачниками. Вонна где наше счастье: ни одного гуляющего зануды, ни одной мамки с коляской: весь парк в распоряжении собак и их хозяев!
Кстати о расчищенных дорожках. Может, для биглей это ничего, а вот я, как хозяйка шерстяного голдена, искренне радуюсь нерасчищенным дорожкам потому что:
1) собака возвращается с прогулки чистая, как почищенный снегом коврик (в то время как на расчищенных дорожках грязно и мокро);
2) расчищенные дороги посыпают, как правило, солью. А это для собачьей шерсти (соль-то летит с лап и на пузо) и кожаных подушечек лап - плохо.
Потому на зиму стоит хотя бы периодически смазывать подушечки собачьих лап кремом. По возможности - ходить по заснеженным участкам
Alex i Aleksandra Здраствуйте на вашей страничке! Наконец то я вырвала час у всех своих домашних и просто утонула с ушами в вашей теме!!!
Леночка, просто прочла вашу страницу на одном дыхании и стало так тепло... уютно... столько души... Алексу очень повезло найти такую маму! А последний пост вообще как новогодняя сказка!
Алексу огромный привет, с первым снегом поздравляем! Я представляю его огромную радость от снега) У меня сегодня Тарасик (сынок) был в таком же восторге первый снег (осознанный)
По поводу обуви - стоит действительно взять какие то дутики но на хорошем протекторе. И мои биглющи на маленьких строжачках (строгих ошейничках) поскольку темперамент горячий и куча дел - приходится в зимнее время одевать - на рывке не только покататься но и ушибиться можно принеприятно. А Снежа права по поводу бальзама для лапочек - мы пользуем Эспри воск - оч хорошая штука уже 5-й год нас спаасает. А по поводу одежки - я своим одеваю после -5, они сами просить начинают свитерки, если так вывести - в режим "вибрации" переходят дрожат и стучат зубами. Слишком большой перепад температуры - с дивана-пледика да на мороз.
С первым снегом вас!!! У нас в Днепропетровске всё дожди.....
Я как побывала с вами на прогулке
Думаю, чи смішно виглядатиму у великих лижних окулярах
[взломанный сайт] [взломанный сайт]
на расчищенных дорожках грязно и мокро
О, це так! Снігова вечірня казка вранці виглядає зовсім інакше. Наші люди вміють за одну тільки ніч, накидати на чистий білий сніг нових обгорток, сміття, різної гидоти. Машини намісили каші, ЖЕК додав до неї піску і солі. Фу.
Мокрою доріжкою з-під хати ми швидко втікаємо на непротоптані, або навпаки - сильно втоптані, але білі і чисті стежки. Алекс кайфує! І дуже добре спить після прогулянок.
Дівчатка, спасибі за поради!
Светерки на Натиних біглях мені дуже подобаються, але в мене до такої творчості ручки не з того місця ростуть. Може щось прикупимо... Крем для лап - точно.
Є у мене й такі питання:
- чи варто не гуляти одразу дуже довго, а поступово повертатись до тривалих прогулянок.
Слишком большой перепад температуры - с дивана-пледика да на мороз.
Чи поки мінус не значний і можна бігати, як завжди? Бо на разі Алекса трусить тільки від азарту.
- чи не шкідливо, коли мій Радісний катає сніжки і лопає сніг на повну пащу? (тільки чистий сніг і без солі, це ясно) Чи буде так, як від води з річки, розлад шлунку?
- чи треба якось спеціально зігрівати йому лапки після прогулянки, бо сам теплий-теплий, а подушечки холоднющі. Чи достатньо розтерти при митті/витиранні?
Ох, наша перша зима [взломанный сайт]
Отредактировано Alex i Aleksandra (04-12-2012 12:59:48)
Ой, дівчата, а ще у Алекса виросли вуса!
Коли ми цілуємось, він колеться, як справжній мужичок 
А Славко, виявляється, теж з вусами, тільки свій пушок під носом голить моєю бритвою для... зовсім інших речей.
Кумедні ці хлопці! [взломанный сайт]
чи не шкідливо, коли мій Радісний катає сніжки і лопає сніг на повну пащу? (тільки чистий сніг і без солі, це ясно) Чи буде так, як від води з річки, розлад шлунку?
Нет, не вредно. Снег - это как дистиллированная вода.
чи треба якось спеціально зігрівати йому лапки після прогулянки, бо сам теплий-теплий, а подушечки холоднющі. Чи достатньо розтерти при митті/витиранні?
Как на меня - то ничего дополнительного не надо.
А Славко, виявляється, теж з вусами, тільки свій пушок під носом голить моєю бритвою для... зовсім інших речей.
Кумедні ці хлопці!
О! А сколько Славку? Мой Данюха наоборот - культивирует пушок над губами. Типа взрослый - и чтоб все это видели. Я уже предлагала ему убирать лишнюю растительность - не соглашается. Единственное, о чем сказала однозначно - что когда в подмышках появятся кусты - то их обязательно сбривать
Коли ми цілуємось, він колеться, як справжній мужичок
Здорово у вас! Очень приятная тема! А рассказы - закачаешься! Красота!
Про дороги - отдельная тема. Я как автолюбитель зиму боюююююсь! У нас в деревне дороги плохо убираются. Хуже всего когда лед. Сплошня скользанка. Сознательных водителей не так много. Некоторые ждали пока петух клюнет чтобы переобуться. Вот. Клюнул.
Как же я жду весну!
А сколько Славку?
Славку йде 14-тий. Дуже складний вік Великі надії покладала на Алекса в плані виховання Славка. Такі хлопчики ходять з нами на аджиліті, 10-12 років (із спаніельками), так працюють. А мій... Ех... Погана тема.
А ми з Алексом знайшли сніговичка! І доробили йому ручки!
По поводу прогулок - я так думаю, что если "минус" приходит постепенно, то и гулять можно как всегда, а если было +10 а стало на следующий день -10, то конечно нужно привыкать по немногу. По поводу снега ничего не могу сказать - мои лопали на даче - ничего страшного не произошло. Потому что из речки в теплое время года можно всяких еще бактерий нахлебаться может Алекса и слабило... а лапы я всегда мою им теплой водой, бывает немного в ванной наберется - постоят, отогреются и все ок. А бальзамчик купие, не пожалеете)
Свитерочек я вам могу связать но ближе к НГ, сейчас у меня времени совсем нет к сожалению.
Прекрасный снеговичек!!!
Хочу похвалитися, що новокуплені диски Фішера діють відмінно!
Зажди скептично підходжу до різних новомодних штучок, бо навіть у собачому вихованні є моменти бізнесу. Але - реально діє!
Не зловживаю - це головне. Припиняю вредну поведінку Алекса тільки справді за потребою. Але як доходить! З першого разу! Фантастика.
Алекс моментально приходить до тями. І або йде до мене, або у клітку, залежно від того, в котрому місті невидимий ангел-месник його знайде. Ангел-месник - це така магія у Славковій грі, коли за кривду головному героєві нападникові мстять Боги блискавкою згори [взломанный сайт]
Гарна і корисна цяцька - ці диски [взломанный сайт]
Ледве виринули з вражень від виставок.
У перший день було все: море емоцій, Алекс гіперреактивний, потім втомився і в ринзі ледь не заснув, на смаколики не реагував зовсім.
Щось подібне я й очікувала.
Але свої "великі перспективи" назбирав - від сербської і італійської експертів. Від сербської в описі ще має "дуже милий" та "інтелігентний" (?!).
А другого дня ми зібрались, сконцентрувались і - радійте разом з нами - Алекс - best puppi!! 
А в описі є запис - "добрий хендлінг". Нашій хендеру-Ані - респект. [взломанный сайт]
Ну, й мабуть мені, за всі відбігані риссю кілометри Березняками [взломанный сайт]
Фото і деталі будуть згодом.
Alex i Aleksandra, круто! Поздравляю с удачным дебютом!
Леночка, поздравляю с заслуженными победами!!! И спасибо за вашу потрясающую страничку. Я очень люблю её читать (хотя и трудновато с укр. языком)). Очень жду фоток.
Леночка, поздравляю с заслуженной победой!!! Искренне за вас рада!
Отредактировано Sanador (10-12-2012 19:26:21)
Емоцій так багато, що ми з Алексом ще досі не відійшли.
У нас в гостях була Іра з Херсона (познайомились завдяки нашому форуму, Іра з нами подружилась, бо також має бігля Алекса). Приїхала спеціально на виставку - сама подивитися і нам помогти. Алексу це вже було незвичайно - гості в нас нечасто, а життя - за розкладом. Сніг додавав азарту, довгі сніжні прогулянки, купання, чищення й інші процедури - все завело мого біглика. Він не виспався і на виставку прийшов у розхристаній формі. У мене на роботі на кінець року свої завали, я теж на виставку налаштовувалася в останній момент, хвилювалася, тому біля рингу ми з Алексом обоє крутили головами у різні боки. Я намагалась уявити, де стоятиме експерт, звідки й куди буде пряма і трикутник. Алекс рвався до інших собак і злився, що не можна гасати по таких просторах з сотнями собі подібних друзяк.
Чоловік мій сильно захворів, Славко вибрав поспати, Ірина допомога виявилася неоціненною. Просто поїздка заледенілими дорогами - це вже для мене стрес, а того дня сковзання машиною по льоду було ніщо в порівняні з тим, що ще треба було зробити. Головна виставка України - не регіональна тусовка, нічого подібного я раніше не бачила, тому губилася навіть у простих речах. Наш ринг був о 10-00, Алекс не встиг скинути свою активність, на смаколики не реагував, я думала, що зовсім зірвемо свій вихід.
Добре, що ми старанно ходили на заняття, і на посмикування рінговки Алекс хоч-не-хоч реагує досить автоматично.
Ось так ми виглядали в ринзі першого дня
І на Чемпіонаті
Першими ми не стали, але описи експертів порадували. Сербка розчулила тим, що записала в опис very nice eges i elegant neck. Італійка відзначила рухи, мужню голову і добру шерсть, а українка (другого дня) записала в опис "хороший хендлінг".
Другого дня - на Кришталі - я вже заспокоїлась і почала виправляти помилки. Не дивилась на експерта і публіку, не боялась бути смішною, більше гралася з Алексом, працювала на нього. Алекс теж вбувся в атмосферу, спокійніше дивився довкола, трохи зголоднів і більш заглядав мені у руки.
Ринг пролетів на одному диханні, хоча увесь час ми виходили останніми і втримати Алекса у пристойній формі (хоч вільній стоєчці), доки оглядали решту, було складно. Але ми виграли у хлопчиків, виграли у дівчинки - і Алекс заслужив ЛЩ.
На бести ми залишилися приниципово, хоча було дуже втомливо. Але розкішні зелені доріжки, багато світла і собак різних порід, які гордо марширують у світлі рамп - і ми поміж найкращих. Заради цього варто було померзнути, втомитися, зголодніти, хотіти спати, додому, пережити стрес і таке інше. Круте відчуття!
Сподіваюсь, Алекс достойно представляв біглів на бесті щенят. Доки ми чекали, знайшли своїх фанів, які Алексу аплодували. Алекс стояв у стоєчці гарно і стабільно, лише трохи підняв голову і водив очима по стелі, розглядав лампи і наче дивувався, з якої нагоди це така урочистість.
Приємно, що польський експерт підійшов до Алекса і звернув на нього увагу, шкода, що не вибрав.
Моє біглятко ще у стадії доформування, десь може не ідеальний, але в цілому я нашою роботою задоволена.
Сама відчуваю наш потенціал і "большую перспективу".
Дуже дякую усім за підтримку, тортики, календарі, фотографії...
Мамі Каті окреме спасибі - Алекс дуже достойний Ваш результат. А моя велика втіха [взломанный сайт]
Вы здесь » Форум питомника КАТТYVАL » Персональные страницы "Кэттивэльчиков" » Яничар-Розбійник чи золотовухий Алекс?
